Academic Journal
Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусу
| العنوان: | Історично-правові передумови набуття Україною без’ядерного статусу |
|---|---|
| المؤلفون: | T. G. Kovalchuk, G. I. Balyuk, Y. P. Pakholok |
| المصدر: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, Vol 3, Iss 86 (2025) |
| بيانات النشر: | State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University»., 2025. |
| سنة النشر: | 2025 |
| المجموعة: | LCC:Law |
| مصطلحات موضوعية: | екологічна безпека, ядерна зброя, ядерний боєзаряд, міжнародний акт, система міжнародних відносин, без’ядерна держава, Law |
| الوصف: | Стаття присвячена аналізу історично-правових передумов набуття Україною без’ядерного статусу. У статті досліджені етапи відмови України від використання ядерної зброї у політичних і військових цілях. Зокрема, авторами зазначено, що після набуття незалежності наша держава стала третьою в світі за потужністю свого ядерного потенціалу після США та росії. Україна як новостворена держава в силу історичних обставин отримала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Разом із цим, авторами зазначається, що Україна не поспішала наслідувати приклад своїх вчорашніх республік-побратимів, успадкувавши від СРСР понад 30% ядерного потенціалу, зокрема, Київ, починаючи вже з 1991 року, намагався використовувати свій ядерний потенціал як предмет торгу щодо гарантій безпеки з боку великих держав у майбутньому. Відмова від ядерного озброєння мала стати актом доброї волі України щодо світового співтовариства, прискорити розвиток відносин з провідними державами світу, поглиблення євроатлантичної та європейської інтеграції, участі у діяльності міжнародних організації. Правовий статус України як без’ядерної держави було задекларовано у виступах Президента України та різноманітних документах державного рівня, і юридично закріплено у Заяві Верховної Ради України «Про без’ядерний статус України» від 24 жовтня 1991 року № 1697-ХІІ. Водночас Україна отримала міжнародно-правові гарантії власної безпеки, закріплені, головним чином, у Будапештському меморандумі. Однак, вказані гарантії виявилися лише «паперовими» та не зашкодили росії анексувати Крим та розпочати повномасштабне збройне вторгнення в Україну. На думку авторів, на неефективність зазначених гарантій вплинула відсутність дієвого механізму їх реалізації у Будапештському меморандумі. Крім того, про неефективність Будапештського меморандуму вказують наступні фактори: Будапештський меморандум не був ратифікований парламентом жодної з країн-гарантів; пасивність України в контексті Будапештського меморандуму дала інформаційний привід для спроб викривлення тлумачень його положень; Україна, як сторона Будапештського меморандуму, мала б сама вчиняти певні дії, що спрямовані на виконання Меморандуму. |
| نوع الوثيقة: | article |
| وصف الملف: | electronic resource |
| اللغة: | English Russian Ukrainian |
| تدمد: | 2307-3322 2664-6153 |
| Relation: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/320647; https://doaj.org/toc/2307-3322; https://doaj.org/toc/2664-6153 |
| DOI: | 10.24144/2307-3322.2024.86.3.12 |
| URL الوصول: | https://doaj.org/article/cda8f43ee01d4114b3589c906e606ddd |
| رقم الانضمام: | edsdoj.8f43ee01d4114b3589c906e606ddd |
| قاعدة البيانات: | Directory of Open Access Journals |
| تدمد: | 23073322 26646153 |
|---|---|
| DOI: | 10.24144/2307-3322.2024.86.3.12 |