Academic Journal
Контрасигнація в конституційному праві зарубіжних країн і в Україні
| العنوان: | Контрасигнація в конституційному праві зарубіжних країн і в Україні |
|---|---|
| المؤلفون: | I. Omelko |
| المصدر: | Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право, Vol 1, Iss 85 (2024) |
| بيانات النشر: | State Higher Educational Establishment «Uzhhorod National University»., 2024. |
| سنة النشر: | 2024 |
| المجموعة: | LCC:Law |
| مصطلحات موضوعية: | скріплення підписом, Президент, Уряд, міністр, монарх, відповідальність, Law |
| الوصف: | У статті з’ясований досвід конституціоналізації інституту контрасигнації в порівняльному аспекті. Контрасигнація є неодмінним елементом конституційного дизайну в сучасному світі, а також проявом системи стримувань і противаг. Цей інститут дозволяє взаємодіяти главі держави і уряду таким чином, щоб здійснення державних функцій відбувалося узгоджено і уряд брав відповідальність за реалізацію рішень і актів глави держави. Водночас, на жаль, цей інститут для українського права виявився terra incognita, більше того, був період, коли він породжував державно-правові конфлікти в моделі, яка стала функціонувати після змін до Конституції 2004 року. Констатується наявність інституту контрасигнатури у монархічних і республіканських країнах. В рамках республік частіше йдеться про парламентські і змішані (напівпрезидентські) форми правління. Контрасигнація стосується актів гляди держави, які підлягають скріпленню, як правило, головою уряду та міністром, до сфери відповідальності якого належить цей акт. Причому ключовим критерієм розмежування адміністративної і політичної моделі такої контрасигнації є обов’язковість і так би мовити формальність відповідного підпису. В рамках адміністративної моделі такий підпис є обов’язковим, в рамках політичної – дискреційним правом відповідного голови уряду та/або профільного міністра. Останнім часом, як демонструє аналіз зарубіжного досвіду, все ж формується в рамках демократичних країн Європи політична модель. Ключову роль грає саме відповідальність голови уряду та/або профільного міністра, яку вони беруть на себе за виконання (реалізацію) відповідного акта в певній сфері. В контексті України робиться висновок про невиправдане звуження переліку актів Президента, що підлягають контрасигнації, в умовах формування парламентсько-президентської республіки у 2004 році. Крім того, навіть у тих випадках, коли така контрасигнація відбувається, вона носить скоріше «адміністративний» характер, або тяжіє саме до такої моделі. Тобто скріплення носить технічний характер обов’язку відповідного Прем’єр-міністра чи міністра, і його «відповідальність» в даному випадку ніяк не залежить від дійсного бажання брати таку відповідальність, тобто вона носить імперативно-зобов’язувальний характер. Враховуючи євроінтеграційні прагнення України, стверджується що формування політичної моделі контрасигнації, а також в перспективі – розумне розширення випадків, коли вона є обов’язковою, було би цілком доречним. |
| نوع الوثيقة: | article |
| وصف الملف: | electronic resource |
| اللغة: | English Russian Ukrainian |
| تدمد: | 2307-3322 2664-6153 |
| Relation: | http://visnyk-pravo.uzhnu.edu.ua/article/view/315057; https://doaj.org/toc/2307-3322; https://doaj.org/toc/2664-6153 |
| DOI: | 10.24144/2307-3322.2024.85.1.29 |
| URL الوصول: | https://doaj.org/article/6b5e1fd49b234cc8950681a97fe196f5 |
| رقم الانضمام: | edsdoj.6b5e1fd49b234cc8950681a97fe196f5 |
| قاعدة البيانات: | Directory of Open Access Journals |
| تدمد: | 23073322 26646153 |
|---|---|
| DOI: | 10.24144/2307-3322.2024.85.1.29 |