| الوصف: |
Загалом 287 пацієнтів отримували різні варіанти противірусної терапії: група I - основна (патогенетична та симптоматична) терапія, ІІ група - пегильований інтерферон у поєднанні з рибавірином, група III - пегильований інтерферон з рибавірином та софосбувіром, група IV - противірусні препарати прямої дії. Пацієнти з хронічним вірусним гепатитом С (ХВГС) до початку лікування показали зниження кількості тромбоцитів, сегментоядерних нейтрофілів та збільшення рівня лімфоцитів, вмісту білірубіну, активності аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, порівняно з групою порівняння (практично здорові особи) <0,05. Через 4 тижні отримання інтерферонвмісної терапії, спостерігалося подальше зниження: кількості лейкоцитів, кількості еритроцитів, кількості тромбоцитів; активності АЛТ, АСТ та гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП); підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), вмісту білірубіну (р <0,05). У пацієнтів, які отримували противірусні препарати прямої дії (ПППД), спостерігалося зменшення: кількості еритроцитів, загальний вміст білірубіну, активність АЛТ, АСТ, ГГТФ; збільшення швидкості осідання еритроцитів і відношення АСТ / AЛТ, р <0,05. Після 12 тижнів лікування у пацієнтів, які отримували пегільований інтерферон, діагностовано зниження кількості тромбоцитів, кількості еритроцитів та лейкоцитів (за винятком пацієнтів з подвійною терапією, у яких спостерігалося незначне збільшення лейкоцитів) і вмісту гемоглобіну, р <0,05. Крім того, у групі II з 4 тижня знижуються: вміст білірубіну та креатиніну, активність АЛТ, АСТ, ГГТП, тоді як коефіцієнт де Рітіса збільшується (р <0,05). У пацієнтів III групи рівень ГГТП був нижчий, ніж через 4 тижні, і нижчі показники АЛТ та АСТ порівняно з початком прийому противірусних препаратів (р <0,05). У пацієнтів, які отримували ПППД, спостерігалося зниження вмісту гемоглобіну; не було змін біохімічних показників на цьому етапі порівняно з попереднім. Досліджені інтегративні показники свідчать про зміни в імунній системі пацієнтів, зокрема перевага клітинного ... |