Стаття присвячена обґрунтуванню доцільності та можливих шляхів створення і впровадження в Україні специфічного непрямого податку, який би стягувався із власників електромобілів з метою акумулювання додаткових фінансових ресурсів для будівництва нової та відновлення існуючої інфраструктури доріг. В статті особливу увагу приділено соціальній справедливості процесу введення такого податку в цілому, наведено найбільш реалістичні методи його стягнення, проаналізовано їх переваги та недоліки. Запропоновано варіанти щодо вибору бази оподаткування при розробці дорожнього збору з власників електромобілів, які ґрунтуються на: ринковій вартості електромобіля, вартості фактично спожитої електричної енергії, страховій вартості електромобіля, експертній оцінці, використання спеціалізованого обладнання обліку спожитої електромобілем електричної енергії. Виявлено, що найбільш очевидним тактичним рішенням є покладення функцій щодо організації сплати дорожнього збору власниками електромобілів на страхові компанії. В якості стратегічного вирішення даної проблеми запропоновано вважати побудову двосторонніх відносин між Урядом України та автовиробниками електромобілів з приводу розробки та впровадження спеціалізованого обладнання обліку спожитої електромобілем електричної енергії. Проведено розрахунок обсягу акцизу, який у рік сплачує в Україні середньостатистичний власник автомобіля із бензиновим двигуном та запропоновано механізм стягнення дорожнього збору з власників електромобілів.